Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів! Чим тобі я завинив — Тим хіба, що народився?
Серце вирвав би з грудей! Де ж тут правда? Розум де? Де закон, що ставить міру? Щоб людині — ні, не вірю! — Господь Бог того не дав, Що так щедро дарував Річці й рибі, птиці й звірю?!
Зала в королівському палаці. За порадою до короля приходять Естрелья та Астольфо. Саме до них має відійти престол польського короля. Басиліо відкриває племінникам страшну таємницю: він має сина, законного наслідника престолу.
Народження Сехсмундо стало причиною смерті дружини короля. До того ж зірки пророкували, що він буде сіяти смуту й смерть і навіть підійме руку на свого батька.
Принц Сехисмундо страждає, виростає без людського товариства, закутим у кайдани з малих літ у самотній вежі серед диких гір.
Увагою до внутрішнього світу людини, співчуттям до її страждань звучать риторичні слова ув'язненого Сехисмундо.
Скоєне мучить душу батька, короля Басиліо, тому на повноліття Сехисмундо повертають до королівського двору, всипивши його перед тим зіллям.
Клотальдо розповідає королевичу про таємницю його народження.
Це стає причиною жорсткості Сехисмундо і помстою за наругу над його долею. Гнів Сехисмундо обертається проти всіх, хто оточує його: новоявлений король кидає у провалля слугу, який насмілився сказати йому півслова поперек.
Сехисмундо провокує ганебний двобій з московським герцогом Астольфо, своим двоюрідним братом.
Сехисмундо намагається силою оволодіти Росавою.
У словах Сехисмундо звучит погроза батькові, королю Басиліо.
Бачачи все це, батько-король повернуло сина в уязницю, знов приспавши його зиллям.
Клотальдо пояснює, що все, що бачив юнак , було сном
Та і в в снах за всі старання, Що в твоє я вклав навчання, Маєш дякувать мені, Сехисмундо, бо й уві сні Слід робить добродіяння!
І, як видно, все на світі Снять, спокусами повиті, Хочу цього ніхто не зна. Сню, що тут в'язниця тьмяна, Я в залізних ланцюгах, Раньш себе у снах Бачив я щасливим зрана.
Що таке життя? Омана! Що таке життя? Це скон, Це иссій всіх полон, Чорна тин і страховіття; Все життя - це лиш сновиддя, А сновиддя - тильки сон.
Усе пережите видається Сехисмундо сном.
Сехисмундо у розпачи. Під впливом Клотальдо Сехисмундо відкриває для себе істину: хоч доля людини завжди в чиїхось чужих руках, але навіть у неволі людина вільніша від усіх тварин одним — тільки вона може творити добро.
Від напівдикого самітника через нестриманого тиранічного володаря Сехисмундо поступово приходить до досконалої, шляхетної особистості: повсталий народ хоче бачити своїм правителем Сехисмундо.
Гороскоп передбачень стверджується: син бачить батька-короля скинутого з трону. Але Сехисмундо обмежений законом і мусить бути добрим, бо засвоїв головний закон життя: людину робить вільною милосердя, всепрощення, доброта і любов.
Sukurta daugiau nei 30 milijonų siužetinių lentelių