Том вийшов на вулицю Він поглянув на паркан, і відразу навколишня природа стала похмурою, глибокий смуток оповив його душу.
Слухай, Джіме, хочеш я принесу води, а ти трохи пофарбуєш?
Не можна, масса Томе! Стара пані веліла, щоб я йшов собі по воду і ні з ким не зупинявся й не розмовляв.
Том узявся несамовито білити паркан, а тітка Поллі верталася з поля бою з пантофлею в руці і блиском перемоги в очах. Але Томової енергії стало ненадовго. Він згадав, як весело збирався провести цей день, і смуток його побільшав. Незабаром інші хлопці, вільні від усякої праці, вийдуть на вулицю гуляти й розважатися. У них, звичайно, задумано різні веселі ігри, а як вони глузуватимуть з нього, що йому доводиться так важко працювати! Сама тільки думка про це палила його вогнем.
Приємне? А що ж у ньому неприємного? Хіба хлопцям щодня щастить білити паркани?
Ну, ти ж не збираєшся казати, що це діло приємне
Том подумав, що жити на світі не так уже й погано. Сам того не підозрюючи, він відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: для того, щоб хлопчику або дорослому захотілось чого-небудь, треба тільки одне — щоб цього було нелегко добитись.
Вона була настільки вражена великим подвигом Тома, що повела його до комори, вибрала найкраще яблуко і дала йому, виголосивши невелику лекцію про те, що після старанної роботи яблуко буде ще смачнішим. І поки вона закінчила свою промову барвистим висловом із біблії, Том нишком поцупив пряника.